Судячи зі швидкості, осінні фото мігрують з телефона у хмарку десь близько Різдва. Тому подякую осені поки що без картинок.
За вікном прозоре холодне небо, яскраве сонце і героїчна петунія, яка все ще квітне на балконі. А ще за вікном осінь така, яку я побачила вперше у житті. Колись я гуляла, але не так багато, потім я теж гуляла, але дивилася на Олега, минулої осені особливо не гуляв ніхто. А от два останні місяці були сонячні та золотаві, Олег став витривалим, і ми принаймні два дні тиждень ходили по 9-10 кілометрів містом. А якщо додати сюди майже три тижні вересня, коли в робочі дні я забирала його пішки або зі школи (3.5 километри за його ініціативи), або від бабусі, то ми бачили багато.
Різнокольорове листя та павутиння, гумові чоботі Олега в холодних калюжах, каштани та жолуді, гарбузовий ярмарок на Подолі - усе було нашим.