Здається, до мене тільки-но прийшло вирішення багаторічного питання (це ж яке я тупко та слоупок, що воно так довго йшло). За н-надцять років корпоративної кар'єри я бачила багато людей і багато міфів щодо деяких корпорацій першого рівня та їхніх стандартів. І мене завжди вбивало, коли колеги, яких я знала як інертних або навіть тупих працівників, опинялися там, де нібито відбір у 20 стадій, конкуренція і таке інше. Хай і на посадах гвинтиків, але як оця людина, про яку жоден колишній співробітник гарного слова не скаже, тепер заспамлює Лінкедін своїм ентузіазмом та завзяттям?
А відповідь може бути проста: всі ці люди у мого нинішнього роботодавця були не своєму місці. І провина їхня не в тому, что вони неосвічені, недосвідчені або нерозумні, а в тому, что вони займали чуже місце, не хотіли з нього йти, але й не повертали зарплатодавцю результат згідно штатних обов'язків. Може, вони генії насправді, але не цього місця.
Або відповідь у тому, что, за нинішніми корпоративними дослідженнями, 20 відсотків ваги реноме полягають у діях, 80 відсотків - у вмінні свої дії (або викрадення чужих дій) правильно презентувати. І тоді я розумію, чому вчила Трускавецька школа слуг власників народу...