Я знаю, що син мене любить. Так само, як він знає, що я люблю його "до неба і далі, до зірок і назад".
Але до цього він спокійно сприймав мою і татову відсутність, якщо залишався з бабусею. Знав, що батьки повернуться і всі разом поїдемо додому, а бабуся друг, погуляти/морозиво/торт (забагато морозива та тортів...).
Коли я поїхала з Бердянська, залишивши його з другом-бабусею, він засумував. Оскільки ми виїхали з готелю і тепер вони живуть у гостьовому будинку неподалік, він вирішив, що мама лишилася у готелі працювати, як вона робила два тижні до того. Кожен вечір виходив до воріт і просив піти до мами, доки не згодилися перевірити. Зараз він багато плаває, грається з сестрою, їсть морозиво, гуляє, а потім сідає тихенько поплакати і спитати, коли буде мама.