Коли вісім років тому Заїтця оперували вдруге, у відділенні торакальної хірургії, куди нас підселили на очікування операції, основним контингентом були "батарейки" - діти, які проковтнули соляні елементи живлення. Далі розчинення захисного шару, ураження шлунка, операція, відновлення. І був там один "батарейка" років трьох, я якого той самий елемент, наскільки я пам'ятаю, застряг поперек стравохода і попік саме його. Його прооперували, поставили катетер з носа для харчування. А харчувався малий тільки борщем - ну отакі у дитини прекрасні національні харчові пристрасті. Дивитися на те, як мати йому подрібнює борщ блендером, а потім заливає у ніс, було смішно просто до істерики. А нічого, окрім борщу, він до носа не підпускав.
У понеділок мене позбавили зубів мудрості, включаючи той, який випнувся дельфіном, а корінням майже оплів лицевий нерв. Слава седації - розтин цього зуба на п'ять часток та вдалі спроби хірурга нерв не зачепити та не зробити з мене Сталоне я проспала. Але, як і попереджали, виглядаю і почуваюся як жертва домашнього насильства. Їсти столовою ложкою спробувала тільки сьогодні. І сьогодні ж, наливаючи квасолевий суп у комбайн, згадувала батарейок .
Але моя восьмирічна епопея з мудрими зубами скінчилася! Я таки ж подарую собі рівніші зуби на сорок років!