Є люди.
Один син, той, що чотири рази тікав від строкової служби, узяв в руки РПГ та автомат, поїв, вдягнув шапку і пішов у саме пекло.
Другий син у розвідці, а ще потроху змінює командний склад, бо армія має бути сильною.
А мати під обстрілами годує захисників свого міста, які намагаються платити їй за каву.
Це родичі. Я їх знаю особисто. Мої герої.
А ще вона дає солдатам ключі від свого магазину, щоб відпочивали вночі. А вони, якщо щось і беруть, лишають гроші. Бо вони не російські мародери.
Вони мої герої